Приветствую Вас, Гость

Права та обов’язки внутрішньо переміщених осіб

Суворі реалії нашої країни спричинили вимушений переїзд десятків тисяч людей, які переміщуються з тимчасово окупованої території та районів проведення антитерористичної операції, і опиняються часто-густо у невизначеному правовому полі.

З метою вирішення проблем, з якими стикнулись громадяни України, був прийнятий Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» , який окреслив їх правовий статус та забезпечив певний обсяг гарантованих прав.
Насамперед варто зазначити, що внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Забороняється їх дискримінація при здійсненні ними будь – яких прав і свобод на підставі, що вони є внутрішньо переміщеними особами.
У відповідності до ст. 9 ЗУ «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» внутрішньо переміщена особа має певні права та обов’язки.
Внутрішньо переміщена особа має право на:

- єдність родини;
- сприяння органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та суб’єктами приватного права у пошуку та возз’єднанні членів сімей, які втратили зв’язок внаслідок внутрішнього переміщення;
- інформацію про долю та місцезнаходження зниклих членів сім’ї та близьких родичів;
- безпечні умови життя і здоров’я;
- достовірну інформацію про наявність загрози для життя та здоров’я на території її покинутого місця проживання, а також місця її тимчасового поселення, стану інфраструктури, довкілля, забезпечення її прав і свобод;
- створення належних умов для її постійного чи тимчасового проживання;
- забезпечення органами державної виконавчої влади, органами місцевого самоврядування та суб’єктами приватного права можливості безоплатного тимчасового проживання (за умови оплати особою вартості комунальних послуг) протягом шести місяців з моменту взяття на облік внутрішньо переміщеної особи; для багатодітних сімей, інвалідів, осіб похилого віку цей термін може бути продовжено;
- сприяння у переміщенні її рухомого майна;
- сприяння у поверненні на попереднє місце проживання;
- забезпечення лікарськими засобами у випадках та порядку, визначених законодавством;
- надання необхідної медичної допомоги в державних та комунальних закладах охорони здоров’я;
- влаштування дітей у дошкільні та загальноосвітні навчальні заклади;
- отримання соціальних та адміністративних послуг за місцем перебування;
- проведення державної реєстрації актів цивільного стану, внесення змін до актових записів цивільного стану, їх поновлення та анулювання за місцем перебування;
- безкоштовний проїзд для добровільного повернення до свого покинутого постійного місця проживання у всіх видах громадського транспорту у разі зникнення обставин, що спричинили таке переміщення;
- отримання гуманітарної та благодійної допомоги;
- інші права, визначені Конституцією та законами України.
Внутрішньо переміщена особа зобов’язана:
1) дотримуватися Конституції та законів України, інших актів законодавства;
2) повідомляти про зміну місця проживання структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за новим місцем проживання протягом 10 днів з дня прибуття до нового місця проживання.
У разі добровільного повернення до покинутого постійного місця проживання внутрішньо переміщена особа зобов’язана повідомити про це структурний підрозділ з питань соціального захисту населення районних, районних у місті Києві державних адміністрацій, виконавчих органів міських, районних у містах (у разі утворення) рад за місцем отримання довідки не пізніш як за три дні до дня від’їзду;
3) у разі виявлення подання внутрішньо переміщеною особою завідомо неправдивих відомостей для отримання довідки про взяття на облік, відшкодувати фактичні витрати, понесені за рахунок державного та місцевих бюджетів у результаті реалізації прав, передбачених цим Законом.
Внутрішньо переміщена особа зобов’язана виконувати інші обов’язки, визначені Конституцією та законами України.
Підсумовуючи вищенаведене варто зазначити, що Закон України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» гарантує, що громадяни України, які вимушено залишили тимчасово окуповану територію Автономної Республіки Крим та міста Севастополь і оселилися на материковій частині України, користуються тими ж правами і свободами відповідно до Конституції, законів та міжнародних договорів України, як і інші громадяни України, що постійно проживають в Україні.

Шановні батьки!

Ми пропонуємо Вашій увазі сторінку, яка зроблена спеціально для Вас. Вона так і називається "Батькам на замітку". Отже - Ласкаво просимо!

ВИ  МОЖЕТЕ  ЧЕКАТИ ВІД НАШОЇ ШКОЛИ НАСТУПНЕ:

• доброзичливу атмосферу, яка сприяє участі вас в якості партнерів в освіті дитини;
• шанобливе доброзичливе ставлення з боку працівників школи;
• своєчасне і грамотне реагування на хвилюючі вас запитання;
• інформацію про те, як допомогти дітям виконувати домашні завдання і підтримувати навчання вдома.

Ваша дитина і наша школа потребують вас!

Для того щоб діти досягли свого потенціалу в навчанні, їм потрібні як хороші вчителі, так і повна підтримка з боку родини. Проведені по всій країні дослідження незмінно показують, що коли батьки та школа працюють як партнери, діти досягають успіху. Це відноситься до всіх сімей, незалежно від приналежності до будь-якої соціальної групи, рівня доходу та освіти тощо.

Що таке «Участь сім'ї в отриманні дітьми освіти»?

Участь сім'ї - це активна участь родин і опікунів у шкільному житті дитини. Сім'я повинна бути партнером вчителів та інших працівників школи. Навички, досвід і життєві обставини різних батьків або членів сім'ї різні. Тому кожен з нас по-різному бере участь, надає підтримку і доповнює освіту наших дітей. Самий елементарний вид участі сім'ї - це подбати, щоб дитина щодня відвідувала школу, добре виспалась, з'їла корисний для здоров'я сніданок, і щоб вона була в школі в належному вигляді - шкільній формі. 
Якщо у батьків є достатньо енергії і часу для добровільної допомоги школі або для роботи з батьківським комітетом, це є цінним внеском в роботу школи. 
Якщо у батьків є можливість брати участь у здійснення цільових програм школи, це є цінним внеском в роботу школи.

Як краще всього брати участь в освіті дитини?

Найважливіше, що можуть зробити батьки, щоб допомогти дітям досягти успіхів у школі - це приділяти успіхам у навчанні великої уваги. Існує багато способів показати дитині, яке величезне значення ви надаєте освіті.

Познайомтесь з ідеями, які ви можете включити в сімейний розпорядок.

  • Перетворити свій будинок у НАВЧАЛЬНИЙ ЦЕНТР

1. Щодня читайте разом з дитиною.
2. Виділіть один і той же час і місце для щоденного виконання домашніх завдань. Вимикайте телевізор.
3. Знайте, що вивчає ваша дитина. Вивчіть щось нове самі.
4. Подбайте про те, щоб ваша дитина висипалася кожну ніч і досить добре снідала перед школою.
5. Залучайте членів своєї сім'ї до участі в громадських заходах, що доповнюють отримані в школі знання.
6. Дитина повинна знати, що ви чекаєте від неї старанності в навчанні.

  • Підтримуйте зв'язок зі школою

1. Інформуйте школу про потреби вашої дитини і про будь-які зміни в сімейних обставинах.
2. Встановіть і регулярно підтримуйте контакт з класним керівником вашої дитини.
3. Систематично перевіряйте: домашні завдання дитини, відвідуваність і успіхи в навчанні.
4. Реагуйте на всі повідомлення зі школи.
5. Беріть участь в шкільних зборах, заходах і зустрічах з учителями.

  • Допомагайте школі

1. Допомагайте вчителям знаходити індивідуальний підхід до вашої дитини.
2. Якщо ви не можете бути добровільним помічником у школі під час занять, дізнайтеся, яку допомогу ви можете надати вдома або у вихідні дні.
3. Якщо у вас є час, допомагайте класному керівнику.
4. Залучайте і навчайте інші сім'ї для формування групи активних батьків.
5. Допоможіть скласти і підтримувати список телефонів сімей учнів класу або список адрес електронної пошти.

  • СТАНЬТЕ активними батьками

1. Дізнайтеся, як функціонує шкільна система і як захищати інтереси всіх дітей.
2. Станьте членом комітетів або рад, відповідальних за прийняття рішень в школі.
3. Беріть активну участь в роботі батьківського комітету школи.
4. Займайтеся суспільною підтримкою освіти.
5. Будьте обізнані про закони з питань освіти.
6. Вивчайте літературу з педагогіки, психології та фізіології, що відповідає віку дитини.

  • Чому для дітей корисніше, щоб освітою займалася не тільки школа?

Чим більша частка участі сім'ї у навчанні дітей, тим більших успіхів ці діти досягають у школі, і в житті.

  • Як вирішити проблемні ситуації у школі?

Батькам іноді необхідно поговорити з учителем з приводу успішності, міжособистісних відносин або труднощів у навчанні дитини. Більшість вчителів будуть раді спілкуванню з батьками і допомогти успішному навчанню вашої дитини.

  • Батьки - партнери в освіті

У нашій школі батьків заохочують брати активну участь у навчанні дитини. (Листи подяки, грамоти). Колектив працівників школи готовий допомогти батькам стати активними партнерами в освіті дітей.

  • Іноді ситуація може здаватися заплутаною і складною. До кого звертатися, якщо у вас виникають питання?

- Якщо ваша дитина потребує додаткової допомоги то  зустріч з відповідними працівниками школи допоможе організувати класний керівник або класовод.

- Якщо у вас або вашої дитини виникли проблемні питання щодо навчання та спілкування, звертайтеся до практичного психолога, попередньо домовившись про зустріч.

  • Перш ніж іти на бесіду з учителем:

• Поговоріть зі своєю дитиною
• Задавайте дитині питання, щоб зрозуміти, що відбувається.
• Намагайтеся задавати «відкриті питання», такі як «Чому тобі важко?», «Розкажи мені, що сталося ...» «Яка допомога тобі потрібна?»
• Вислухайте точку зору дитини.
Робіть висновки і давайте оцінку ситуації тільки після бесіди з учителем!

  • Поговоріть з педагогом

• Поясніть вчителю причину вашого занепокоєння і точку зору дитини.
• Схиляйтесь на висловлювання дитини.
• Задавайте питання, щоб краще зрозуміти шкільні правила.
• Вислухайте точку зору і рекомендації вчителя.
• Розробіть план спільних з учителем заходів, щоб дитина отримала однакову пораду і від вчителя, і від вас.
• Подумайте про те, що сказав учитель. Не поспішайте приймати рішення.
• Домовтеся зустрітися знову, щоб пересвідчитися в ефективності вжитих заходів.

Якщо проблема не буде вирішена, зверніться за допомогою до адміністрації школи (заступника директора або до директора).

  • ЗОЛОТІ ПРАВИЛА

• Знайте шкільні правила.
• Відвідуйте батьківські збори.
• Відвідуйте всі наради з приводу вашої дитини, на які вас запрошує школа.
• Зберігайте спокій, навіть якщо ви засмучені.
• Активно беріть участь у шкільному житті своєї дитини.
• Беріть участь у житті школи

 

Як полегшити адаптацію першокласника?

Загальні поради батькам першокласників

  1. Вранці піднімайте дитину спокійно, з посмішкою та лагідним словом.
  2. Не згадуйте вчорашні прорахунки, особливо мізерні, не вживайте образливих слів.
  3. Не підганяйте її, розрахувати час - це ваш обов'язок, якщо ж ви цю проблему не вирішили, - провини дитини у цьому немає.
  4. Не посилайте дитину в школу без сніданку: в школі вона багато працює, витрачає сили. Коли щось не виходить, порадьтеся з учителем, психологом.
  5. Відправляючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів без подібних застережень: "Дивись, поводь себе гарно!", "Щоб не було поганих оцінок!" тощо. У дитини попереду важка праця.
  6. Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу запитань, дайте їй розслабитись (згадайте, як вам тяжко після важкого робочого дня).
  7. Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитись, не відмовляйте їй у цьому, вислухайте, на це ви не витратите багато часу.
  8. Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте на поясненні її стану, хай заспокоїться, тоді вона все сама розкаже.
  9. Зауваження вчителя вислуховуйте без присутності дитини.
  10. Вислухавши, не поспішайте сваритися. Говоріть з дитиною спокійно.
  11. При спілкуванні з дитиною не вживайте виразу: "Якщо ти будеш добре вчитись, то ..." Часом умови ставляться важкі - й тоді ви опиняєтеся у незручному становищі.
  12. Протягом дня знайдіть (намагайтесь знайти) півгодини для спілкування з дитиною. В цей час найважливішими повинні бути справи дитини, її біль, її радощі.
  13. У сім'ї повинна бути єдина тактика спілкування всіх дорослих з дитиною. Всі суперечки щодо виховання дитини вирішуйте без неї. Не зайвим буде почитати літературу для батьків, там ви знайдете багато корисного.
  14. Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли щось турбує її: головний біль, поганий стан. Найчастіше це об'єктивні показники стомлення, перевантаження.

Поради батькам щодо підтримки дитини в період адаптації до школи

Безумовно, найкращим профілактичним засобом збереження психічного здоров'я в період адаптації до школи є добре ставлення батьків до дітей, розуміння їхнього внутрішнього світу, проблем, переживань. Відомо, що не існує готових рецептів та моделей виховання, які можна просто взяти і без змін "прикласти" до своєї дитини.

Але не дивлячись на це, можна дати деякі рекомендації з полегшення процесу адаптації дітей до школи.

  • Повірте в унікальність та неповторність власної дитини, в те що Ваша дитина – єдина у своєму роді, несхожа на жодну сусідську дитину і не є точною копією Вас самих. Тому не варто вимагати від дитини реалізації заданої Вами життєвої програми і досягнення поставленої Вами мети. Надайте право їй прожити життя самій.
  • Дозвольте дитині бути самою собою, з своїми недоліками, слабкостями та достоїнствами. Приймайте її такою, якою вона є. Спирайтесь на сильні сторони дитини.
  • Не соромтесь демонструвати дитині свою любов, дайте їй зрозуміти, що будете її любити за будь-яких обставин.
  • Не бійтесь "залюбити" свою дитину, беріть її на коліна, дивіться їй в очі, обіймайте та цілуйте коли, вона того бажає.
  • В якості виховного впливу використовуйте частіше ласку та заохочення, ніж покарання та осудження.
  • Намагайтесь, щоб Ваша любов не перетворилась на вседозволеність та бездоглядність. Встановіть чіткі межі та заборони (бажано, щоб їх було небагато – лише самі основні на Ваш погляд) і дозвольте дитині вільно діяти в цих межах. Суворо дотримуйтесь встановлених заборон і дозволів.
  • Не поспішайте звертатись до покарань. Намагайтесь впливати на дитину проханнями – це самий ефективний спосіб давати їй інструкції. У випадку непокори, батькам необхідно переконатись, що прохання відповідає віку і можливостям дитини. Лише в цьому випадку можливо використовувати прямі інструкції, накази, що достатньо ефективно, якщо дитина звикла реагувати на ввічливі прохання батьків. І лише тоді, коли дитина демонструє відкриту непокору, батьки можуть думати про покарання. Немає потреби нагадувати, що покарання повинно відповідати вчинку, дитина має розуміти за що її покарали. Батьки самі вибирають міру покарання, але важливо зазначити, що фізичне покарання – тяжка за своїми наслідками каральна міра.

Пам'ятайте:

  • Покарання – це моральний замах на здоров'я: фізичне і психічне.
  • Покарання не повинно бути за рахунок любові. Не залишайте дитину без заслуженої похвали і нагороди. Ніколи не відбирайте подарованого вами чи кимось іншим.
  • Краще не карати, ніж карати із запізненням. Запізнілі покарання нагадують дитині про минуле, не дають змоги стати іншою.
  • Покараний – значить вибачений. Інцидент вичерпано – сторінка перегорнута. Наче нічого й не трапилось. Про старі гріхи ні слова. Не заважайте починати життя спочатку!
  • Хоч би що там трапилось, хоч би якою була провина, покарання не повинно сприйматися дитиною як перевага вашої сили над її слабкістю, як приниження.
  • Дитина не повинна боятися покарання. Найвразливіше для неї — ваше засмучення.
  • Не забувайте, що ключ до серця дитини лежить через гру. Саме в процесі гри Ви зможете передати їй необхідні навички, знання, поняття про життєві правила та цінності, навчите краще розуміти один одного.
  • Частіше розмовляйте з дитиною, пояснюйте їй незрозумілі явища, ситуації, суть заборон та обмежень. Допоможіть дитині навчитись вербально висловлювати свої бажання, почуття та переживання, інтерпретувати свою поведінку та поведінку інших людей.

Прийнята в деяких родинах система залякування дітей, безумовно, заслуговує осудження, бо стає джерелом виникнення особливого способу самозбереження – неправдивості та нещирості. Тяжкі переживання особливо негативно впливають на формування таланту, особистості дитини, легко призводять до психостенічних реакцій, імпульсивних дій та афектів.

Існує термін "шкільна фобія", тобто острах у деяких дітей перед відвідуванням школи. Насправді часто йдеться не стільки про школу, скільки про побоювання дитини йти з дому, розлучатися з батьками. Якщо дитина дуже хвороблива, то, як правило, вона перебуває в умовах гіперопіки з боку батьків.

Іноді зустрічаються батьки, котрі самі побоюються школи і побіжно навіюють це побоювання своїм дітям, або драматизують проблеми початку навчання. Вони намагаються виконувати замість дітей їхні домашні завдання, контролюють кожну написану дитиною літеру і тим самим створюють у неї "навчальну фобію".

Як результат – у дітей виникають, невпевненість у своїх силах, сумніви щодо своїх знань, виробляється звичка сподіватися на допомогу в найпростішій ситуації.

Дуже важливо піклуватись про те, щоб створити дитині ситуацію з гарантованим успіхом. Можливо, це буде вимагати від батьків деякої зміни вимог до дитини, але справа того варта. Потрібно чітко усвідомлювати, що успіх породжує успіх і посилює впевненість у своїх силах як у дитини, так і в батьків.

Лікарі-педіатри сьогодні відмічають різке зростання у дітей таких захворювань, які раніше були властиві тільки дорослим, що постійно знаходяться у стресових ситуаціях. Для сучасної дитини стресовою ситуацією стає все те, що є буденним життям для дорослого, який не може або не бажає створювати спеціального режиму для ще незміцнілого організму.

Сучасна література і практичний досвід психологів вказує на велику кількість випадків, коли погіршення і психічного, і фізичного здоров'я дитини пов'язано тільки з тим, що дорослі водять дитину з собою по місцях масового скупчення людей.

Деякі батьки не помічають різниці між собою і дитиною (забуваючи про те, що дитина – це не маленька копія дорослої людини, а маленька людина, яка живе і розвивається у своєму світі і вимірі, за власними законами), придушуючи її зливою інформації, непосильними для неї емоційними навантаженнями, характерними для їх спілкування. Все це не минає безслідно, і в дітей з’являються такі "дорослі" захворювання, як безсоння, виразка, коліт, мігрень. Якщо в родині негаразди і дитина постійно знаходиться в сфері спілкування батьків, тобто активно залучається як активний співучасник у їх сварках і з’ясуваннях, то, можливо, ніхто не здивується, коли у дитини з'являться невротичні симптоми та інші порушення психічного і фізичного розвитку, які будуть блокувати розвиток у дитини її таланту.

Коли дитина йде до школи, різко змінюється її спосіб життя. І якщо дитина не готова до цієї зміни, то школа для неї перетворюється на пекло і дитина поступово набирає стільки негативних відчуттів, що навіть відмовляється йти до навчального закладу.

Как уберечь себя и детей от стрессов и массовой тревоги

           Каждый следующий день привносит в нашу жизнь новые стрессы, страхи, тревоги.   Сейчас, находясь в эпицентре беспокойства и нестабильности, мы – взрослые – чувствуем себя незащищенными, а такие эмоции, как тревога и страх, зашкаливают на наших «барометрах». Ежедневно мы задумываемся над тем, что будет завтра, но этот вопрос остается риторическим. И только накал эмоций неуклонно растет…

                          Для того, чтобы улучшить свое эмоциональное состояние, необходимо придерживаться следующих правил:  

  • Дозировано получайте информацию от СМИ (чем больше вы посвящаете себя источникам информации, тем больше вы подкрепляете свою тревогу, беспокойство, страхи).  

  • Строго придерживайтесь режима дня, питания Употребляйте побольше сезонных овощей и фруктов.  

  • Следите, чтобы продолжительность ночного сна была не меньше 8-9 часов. Если не можете уснуть, НЕ оставайтесь в постели со своими мыслями. Встаньте, пройдитесь, чтобы устать, и попытайтесь заснуть. Запишите свои мысли на бумаге. Помойте посуду. Выпейте чаю с мелиссой, мятой или теплого молока с медом. Проветрите комнату перед сном … Сон придет!  

  • На выходных посетите баню или сауну (ведь наше тело всегда фиксирует в себе напряжение, тревогу) – путь к исцелению можно начать и через тело.  

  • Займитесь простым физическим трудом: уборка в доме, работа на земле, по хозяйству – любая физическая деятельность положительно влияет на нервную систему и психику человека.  

  • Уменьшите до минимума потребление стимулирующих веществ (особенно вечером): шоколада, кока-колы, сигарет, зеленого чая.  

  • Используйте целебный контакт с природой: посидите на солнце, посмотрите в воду, на огонь, на небо, почувствуйте запах травы, земли, коснитесь деревьев, камней.                                                   Советы родителям:  

  • Научитесь восстанавливать себя, разбираться со своим переживаниям, эмоциям – это уже огромная помощь вашему ребенку. Если ребенок видит спокойных, уравновешенных родителей, у него появляется ощущение, что все будет хорошо.  

  • Не показывайте детям сцены жестокости (фото, видео).

  • Старайтесь обсуждать политические вопросы (если они слишком бурно и эмоционально обсуждаются) без присутствия детей.   Детям можно сказать о событиях в описательной форме, не нагнетая тревоги и страхи.  

  • Обязательно обменивайтесь с детьми своими чувствами. Дети интуитивно чувствуют ваше состояние, и говорить «все хорошо», когда у самих на душе тревога и страх – это риск потерять к себе доверие детей, потому что ваш невербальный язык (мимика, жесты, поведение) посылает другую информацию. Например: «Я тревожусь за …. , но я верю, что все будет хорошо. Мы с тобой рядом».  

  • Вечер старайтесь проводить с детьми (в совместной игре, за просмотром фильма – хорошего и позитивного).

  • В выходные всей семьей гуляйте на улице, организуйте культпоход или поход в гости к друзьям.  

  • Никогда не обманывайте детей! Если идете в опасное место, скажите, куда и зачем туда идете, но обязательно вернетесь и будьте всегда на связи. Детям присуще фантазирование, и если они не имеют о вас информации, то они дофантазируют себе безгранично, поверят в собственные фантазии и запустят лавину эмоций, скорее всего – отрицательных.   Если вам не удается самостоятельно взять себя в руки, обратитесь за квалифицированной помощью семейных и детских психотерапевтов.   Мира вам и гармонии в ваших семьях!                                                                                  Джерело: life-after-ato.com.ua/?p=5079 

Як допомогти дитині набути асертивності

Пропонуємо одинадцять способів того, як можна допомогти дитині набути асертивності.

  • 1. Самооцінка. Діти з високою самооцінкою знають, як відстоювати свої права. Вони рідко бувають задираками та вміло справляються з хуліганськими витівками. Якщо ми як батьки зможемо сформувати в наших дітей здорову самооцінку та впевненість у собі, вони стануть проявляти асертивність природним чином.
  • 2. «Ні» догоджанню одноліткам. Іноді діти намагаються наслідувати своїх друзів і догоджати їм. Це природно, але ви повинні заохочувати дитину казати й робити те, що вона вважає за потрібне. Поясніть дитині, що навіть якщо вона не згодна зі своїми друзями, то все одно, як і раніше, їм цікава. Якщо ні, тоді вони не є її друзями.
  • 3. Заохочуйте сором'язливу дитину висловлюватись. Коли діти соромляться, вони ухиляються від заперечень, особливо, коли хтось поводиться з ними некоректно. Їм зовсім не треба ставати екстравертами, але вони повинні вміти постояти за себе. Скажіть дітям, щоб вони впевнено та спокійно розповідали про те, чого вони не люблять і не приймають.
Сделать бесплатный сайт с uCoz  Контактные  телефоны:   8(06277) 2-80-22 – секретарь, директор;   8(06277) 2-80-24 – заместитель директора по учебно-воспитатедбной работе.