Приветствую Вас, Гость

 

* БЕРЕЧЬ СЕБЯ — ГЛАВНОЕ ПРАВИЛО  РАБОТЫ УЧИТЕЛЯ

Именно вы помогаете справиться со сложными жизненными  обстоятельствами ученикам, ведь обеспечивая нормальный учебный процесс, вы также улучшаете их состояние. Но, к сожалению, ваша работа в таких случаях — очень изматывающая и эмоционально затратная. К тому же, если вы пережили такой же травматический опыт, как ученики, общение с ними может напоминать о случившемся. Поэтому, чтобы поддерживать других людей, важно придерживаться главного правила психологического «самосохранения» — беречь себя. Пожалуйста, постарайтесь не пренебрегать им.

Во-первых, оставляйте время для себя и своей семьи. Обязательно находите возможность и силы, чтобы отвлечься, провести время со своими родными или друзьями, даже если вы чувствуете себя крайне обязанным ученикам.

Во-вторых, следите за своим физическом состоянием: хорошо питайтесь, высыпайтесь, в случае необходимости — пройдите лечение. Иногда очень трудно учить, если вы больны.

В-третьих, возьмите за правило устраивать или посещать регулярные встречи с группой других учителей, то есть общаться, поддерживать друг друга, обсуждать рабочие вопросы.

В-четвертых, не пренебрегайте поддержкой других учителей, а также предлагайте свою помощь. Так вы сможете заменять друг друга, если понадобится.

* Як вчителю максимально відпочити на вихідних

https://osvitoria.media/opinions/yak-vchytelyu-maksymalno-vidpochyty-na-vyhidnyh-dva-algorytmy/

 

* КАК ВЫСТРАИВАТЬ УЧЕБНЫЙ ПРОЦЕСС С ТРАВМИРОВАННЫМИ ДЕТЬМИ

Травматические события накладывают отпечаток как на учеников и учителей, так и на учебный процесс в целом. Это проявляется в том, что травмированные дети испытывают трудности с концентрацией, вниманием и поведением. Некоторые ученики могут быть слишком тихими и замкнутыми, а другие — гиперактивными. У многих возникают проблемы с успеваемостью.

Вот несколько рекомендаций: на какое-то время планируйте уроки более короткими, менее интенсивными, а домашние задания — прежними по содержанию, но меньшими по объему; иногда полезно отложить некоторые уроки в начале учебного года и в дни, которые могут напоминать о случившемся (например, годовщина), а это время использовать для бесед о практических вещах, связанных с нормализацией жизни школы и учеников. Это поможет найти выход из сложившихся трудностей и улучшить способность детей справляться с факторами, напоминающими о травме; важно приглашать детей и родителей в школу, чтобы понять, какие проблемы влияют на ученика, и, таким образом, лучше понимать причины изменений в его поведении и успеваемости; все учителя — еще и просто люди, поэтому, конечно же, отличаются в эмоциональных проявлениях. Самое важное — оставаться искренним. Дети очень хорошо замечают, как их учителя справляются с травмой. Поэтому совершенно нормально выражать свои естественные эмоции, например, грусть. Ведь ученикам важно понять, что в восстановлении могут нуждаться и дети, и взрослые — даже если на это потребуется больше времени, чем ожидалось.

 * Інтернет-небезпека: поради вчителям для захисту учнів

https://naurok.com.ua/post/internet-nebezpeka-poradi-vchitelyam-dlya-zahistu-uchniv

 

* Як працювати з гіперактивними учнями?

https://naurok.com.ua/post/yak-pracyuvati-z-giperaktivnimi-uchnyami

 

       

* ПРОФІЛАКТИКА ЕМОЦІЙНОГО ВИГОРЯННЯ ПЕДПРАЦІВНИКІВ

( за М. Шевченко «Як не «згоріти» на роботі», журнал «Директор школи. Україна.» №10,  2007р. с.59-61)

      До основних способів профілактики емоційного вигоряння російський учений Трунов відносить:

  1. Пристосування себе до роботи – що означає вироблення в собі таких рис, які б могли зменшити ризик вигоряння. Це і певні види захисту, і такі риси, які емпатія, розуміння, підвищення комунікативних навичок.
  2. Пристосування роботи до себе – зміна умов праці та певної мірою відстороненість.
  3. Економічні витрати «емоційного палива» – менше емоційних затрат під час виконання професійних обов’язків.
  4. Відновлення – компенсація затрачених зусиль та адекватний відпочинок.

Загальні рекомендації професіоналам із запобігання розвитку синдрому емоційного вигоряння можна сформулювати таким чином:

  • перший крок до подолання вигоряння – розібратися з собою, зрозуміти свої цілі та уявити образ свого майбутнього, зрозуміти сенс того, чим саме людина займається;
  • другий (інший спосіб) – перехід у сферу, яка лежить поруч. Тоді попередні знання, уміння та навички знаходять застосування. Людина робить так звану горизонтальну кар’єру;
  • третій – не залишаючи даного виду діяльності, зробити її інструментом для досягнення більш глобальних ідей;
  • четвертий – людина, залишаючись у тій же ситуації, починає робити акценти не на тому, що вона вже добре знає, уміє та засвоїла, а на тому, що являється для неї проблемою. Так можна віднайти новий сенс у старій професії, а її перетворення в інструмент саморозвитку стає профілактикою вигоряння.

Самореалізація та актуалізація особистісних можливостей, розкриття внутрішнього потенціалу вчителя найефективніший спосіб профілактики емоційного вигоряння. Американський психолог – гуманіст А. Маслоу зазначав, що особистості, якасамоактуалізується притаманні такі якості:

  • адекватне, об’єктивне сприйняття реальності;
  • прийняття себе й інших;
  • концентрація не тільки на собі, але й поза собою;
  • креативність, здатність до творчої діяльності;
  • єдність з іншими, відчуття приналежності, співучасті;
  • здатність створювати стійкі емоційні взаємини з іншими;
  • здатність до позитивної ціннісної орієнтації;
  • почуття гумору, доброта;
  • здатність до оригінальності.

Якщо вчитель прагне до самоактуалізації, він створює на уроці позитивний психологічний клімат, і діти сприймають процес навчання як внутрішнє зростання. Для такого вчителя педагогічна діяльність надає можливостей власного розвитку. Знання педагога про самого себе, про свої особистісні та професійні якості, оцінка своєї професійної компетентності стають предметом його самоставлення.

І хоча не існує універсального рецепту від вигоряння, усе ж цю проблему можна вирішити, якщо нею цілеспрямовано займатись. Необхідно розділяти робочу частину життя та сімейну й не змішувати їх, не брати роботу додому, не занадто затримуватись на роботі. Корисні фізичні вправи та прогулянки, щоб відволіктись від роботи. Також досить корисно брати короткочасні перерви, коли відчуваєте, що ситуація занадто напружена.

  Майбутній цвіт нації, інтелектуальна еліта, гордість і честь України, її світовий авторитет, а тому перед кожним педагогічним колективом стоїть завдання спрямоване на забезпечення формування інтелектуального потенціалу нації шляхом створення оптимальних умов для всебічно обдарованої молоді. На сучасному етапі розвитку освіти актуальними є питання удосконалення системи управління навчальним закладом і переводу школи в новий стан, який забезпечить надання населенню широкого спектру якісних освітніх послуг залежно від потреб людини, суспільства та ринку праці. В цій парадигмі науковцями відводиться важливе місце вихованню людини інтелектуально розвинутої, з високими моральними якостями.       

* Критерії за якими можна визначити обдарованість дитини

Обдарованими можна вважати дітей, якщо вони:
- часто "перескакують” через послідовні етапи свого розвитку;
- у них чудова пам’ять, яка базується на ранньому мовленні;
- рано починають класифікувати і категорувати інформацію, що надходить до них;
- Із задоволенням віддаються колекціонуванню. При цьому їхня мета – не приведення колекції в ідеальний і досить постійний порядок, а реорганізація, систематизація її на нових підстановках;
- мають великий словниковий запас, із задоволенням читають словники та енциклопедії, придумують нові слова і поняття;
- можуть займатися кількома справами відразу, наприклад, стежити за двома чи більше подіями, що відбуваються навколо них;
- дуже допитливі, активно досліджують навколишній світ і не терплять будь-яких обмежень свої досліджень;
- у ранньому віці здатні простежувати причинно-наслідкові зв’язки, робити правильні висновки;
- можуть тривалий час концентрувати свою увагу на одній справі, вони буквально "занурюються” в своє заняття, якщо воно їм цікаве;
- мають сильно розвинуте почуття гумору;
- постійно намагаються вирішувати проблеми, які їм поки що не під силу;
- визначаються різноманітністю інтересів, що породжує схильність починати кілька справ одночасно;
- часто роздратовують ровесників звичкою поправляти інших і вважають себе такими, що завжди мають рацію;
- їм бракує емоціонального балансу, вони часто нетерпеливі та
поривчасті; 

СХЕМА ПОШУКУ ОБДАРОВАНИХ ДІТЕЙ

1

 * Рекомендації: ЯК  РОЗВИВАТИ  ТВОРЧІ  ЗДІБНОСТІ  ОБДАРОВАНИХ  ДІТЕЙ

1. Підхоплюй думки учнів і оцінюй їх зразу, підкреслюючи їх оригінальність, важливість тощо. 
2. Підкреслюй інтерес дітей до нового. 
3. Заохочуй оперування предметами, матеріалами, ідеями. Дитина практично вирішує дослідницькі завдання. 
4. Вчи дітей систематичній самооцінці кожної думки. Ніколи не відкидай її. 
5. Виробляй у дітей терпиме ставлення до нових понять, думок. 
6. Не вимагай запам'ятовування схем, таблиць, формул, одностороннього рішення, де є багатоваріативні способи. 
7. Культивуй творчу атмосферу - учні повинні знати, що творчі пропозиції, думки клас зустрічає з визнанням, приймає їх, використовує. 
8. Вчи дітей цінувати власні та чужі думки. Важливо фіксувати їх в блокноті. 
9. Пропонуй цікаві факти, випадки, технічні та наукові ідеї. 
10. Розсіюй страх у талановитих дітей. 
11. Стимулюй і підтримуй ініціативу учнів, самостійність. Підкидай проекти, які можуть захоплювати. 
12. Створюй проблемні ситуації, що вимагають альтернативи, прогнозування, уяви. 
13. Вчи доводити починання до логічного завершення. 
14. Впливай особистим прикладом. 
15. Під час занять чітко контролюй досягнуті результати та давай завдання підвищеної складності, створюй ситуації самоаналізу, самооцінки, самопізнання. 
16. Залучай до роботи з розробки та впровадження власних творчих задумів та ініціатив, створюй ситуації вільного вибору і відповідальності за обране рішення. 
17. Використовуй творчу діяльність вихованців при проведенні різних видів масових заходів, відкритих  занять, свят. 
18. Під час опрацювання програмового матеріалу залучай до творчої пошукової роботи з використанням випереджувальних завдань, створюй розвиваючі ситуації. 
19. Активно залучай до участі в районних, обласних, Всеукраїнських конкурсах, змаганнях, виставках. 
20. Відзначай досягнення вихованців, підтримуй та стимулюй активність, ініціативу, пошук. 
21. Пам'ятай, що учень ''...це не посудина, яку потрібно наповнити, а факел, який треба запалити'' (К.Д.Ушинський). 

* “Складні” учні

За всіх часів, за всіх економічних формацій предметом турботи вчителя є не тільки знання учнів, але і їхнє моральне обличчя, культура поведінки. У зв’язку з цим надзвичайно важливою є робота педагогів з тими учнями, поведінка яких не відповідає вимогам дисципліни та нормам моралі.

Як працювати з учнями девіантної поведінки
У  практиці  роботи  школи  таких  учнів  називають «складним»,  «школярами,  що мають  відхилення  у  поведінці»,  «педагогічно  занедбаними»,  «соціально занедбаними», «важковиховуваними», «складними», "девіантними".

Дані  наукових  досліджень  і  практика  свідчать  про  те, що  саме  у  цих дітей відсутня мотивація до навчання. Вони заважають собі,  іншим, вчителю.  Як  правило,  саме  ці учні вважаються схильними до правопорушень.

Професійна, якісна робота педагогів, впровадження в масову шкільну практику  науково  обґрунтованих  психолого-педагогічних  рекомендацій з  питань  виховання  складних  учнів  можуть  дати  гарні результати  у  підвищенні  культури  їхньої  поведінки,  якості  знань  і  профілактиці правопорушень.

Поведінку будь-якого школяра не можна розглядати поза межами його стосунків з оточуючими людьми, найближчим соціальним оточенням  — мікросередовищем. Саме у мікросередовищі дитина, підліток, юнак черпає весь свій соціальний і моральний досвід, на основі якого складаються погляди, переконання, звички, особливості поведінки.

Моральна деформація особистості школяра і відхилення у його поведінці є наслідком дефектів у системі його взаємозв’язків і стосунків з мікросередовищем. Багато у чому особливості у поведінці таких учнів спричинені, по-перше,  несприятливими  умовами  сімейного  виховання,  а  по-друге, недоліками у навчально-виховній роботі школи.

Причини й механізм негативного впливу сім’ї на моральне формування особистості школяра неоднорідні.

Визначальну  роль  відіграє  «моральна  позиція»  батьків. Адже  йдеться про наявність  або  відсутність  у  сім’ї  джерел  антисуспільних,  аморальних впливів  та  про  загальну  моральну  орієнтацію  батьків,  яка  виявляється в їхній повсякденній поведінці.

Дані наукових досліджень свідчать про те, що кожен третій неповнолітній  правопорушник  виховувався  у  такій  сім’ї,  де  він  постійно  стикався  з різко негативними аспектами поведінки батьків  — систематичним пияцтвом, скандалами, розпустою, виявами жорстокості, вчиненням дорослими злочинів  тощо.  А  дві  третини  підлітків-правопорушників  виховувалися у  сім’ях,  де  джерела  негативного  впливу  мали  прихований  характер. Це пов’язано з несприятливою морально-психологічною обстановкою, зумовленою егоїзмом і споживацькою психологією батьків.

Саме батько й мати  своїми  вчинками  і  своїм  способом життя  стають зразком поведінки для своїх дітей. Саме у сім’ї дитина засвоює певні уявлення про те, що в житті головне, як поводитись у різних життєвих ситуаціях, як ставитися до старших і молодших, до роботи і відпочинку. На базі загальної  моральної  атмосфери  в  сім’ї  у  дітей  створюється  ставлення до моральних і правових вимог суспільства.

У сім’ї, члени якої взаємно поважають одне одного й піклуються одне про  одного,  де  дорослі  люблять  працювати,  а  до  оточуючих  ставляться з увагою й співчуттям, як правило, виростає морально вихована людина. Із сімей, де повсякденна поведінка дорослих має антигромадський характер, виходить у 10 разів більше дітей з відхиленнями у поведінці, ніж  із сімей першої групи.

У  морально  неблагополучній  родині  у  дітей  залишається  незадоволеною одна  з найважливіших потреб — потреба  в  уважному  ставленні  та любові з боку батьків. А. С. Макаренко називав стан психіки дітей, які росли у сім’ях із нездоровою обстановкою, «відсутністю радості завтрашнього дня». Такі діти особливо сильно прагнуть до спілкування з однолітками й дорослими поза сім’єю, що певною мірою  заміняє  їм брак уваги, ласки  і турботи  з  боку  батьків. Однак,  якщо  це  спілкування набуває нездорового  інтересу,  воно  негативно  позначається  на  моральному  розвиткові  та поведінці дітей.

Важливою стороною сімейного виховання є педагогічна позиція батьків.У сім’ях, де дітям ні в чому не відмовляють: купують усе, що вони просять,  потурають  будь-яким  примхам,  позбавляють  домашніх  обов’язків, виростають не просто ледарі, які не вміють і не бажають працювати, а споживачі, що прагнуть все нових і нових задоволень і благ. Відсутність звички до розумного самообмеження нерідко спонукає дітей до  злочинів, які скоюються під впливом мотивів і бажань суто споживчого характеру.

Прямою протилежністю зазначеній позиції є надмірна суворість батьків  до  дітей,  надмірне  використання  обмежень  і  заборон,  покарань,  які обурюють  дітей,  принижують  їхню  людську  гідність.  Результати:  виникнення у дітей неприязні до батьків, вихід дітей з-під їхнього впливу та контролю, вчинки, які здійснюються «на зло» батькам,  і, врешті-решт, стійкі відхилення у поведінці. Із вищепереліченими недоліками сімейного виховання нерідко поєднується  самообмеження батьками обсягу  своїх обов’язків як вихователів.

Частіше  за  все  це  виявляється  у  відсутності  контролю  над  тим,  як  діти використовують свій вільний час, і над характером їхніх дружніх зв’язків.Діти потребують самостійності, і батьки мають піклуватися про її розвиток і прояв. Виховання підлітка не визнає настирливого піклування, але одночасно батьки не повинні відриватися від його життя. Не контролюючи життя  підлітка,  дорослі  позбавляють  себе  можливості  своєчасно  надати йому допомогу у важку хвилину.

Практика  демонструє, що  велика  кількість  правопорушень  підлітків стала  можливою  тільки  внаслідок  їхньої  безпритульності,  відсутності належного контролю в сім’ї.

* Недоліки  виховної  роботи  школи,  які  негативно  позначаються на поведінці учнів, умовно можна поділити на три групи.

І ГРУПА

Недоліки організаційного характеру. До  їхнього числа належать: пізнє виявлення учнів, схильних до порушення морально-правових норм; поверхове вивчення педагогами  індивідуальних  особливостей  таких  школярів  і  причин  моральної  деформації особистості; відсутність продуманого плану роботи щодо їх виправлення й перевиховання.

Негативно впливають і такі фактори:

  • недостатня допомога  і контроль  адміністрації школи;
  • роз’єднаність шкільного педагогічного колективу;
  • відсутність аналізу помилок, що припускаються у роботі;
  • недостатнє  використання  виховних  можливостей  самоуправління  учнів;
  • шаблонність  і  консерватизм форм  і  методів  позакласної  й  позашкільної роботи;
  • непривабливість  заходів,  що  проводяться  в  школі;
  • пасивність у роботі з неблагополучними сім’ями.

ІІ  ГРУПА

Помилки,  пов’язані  з  неправильним  педагогічним  підходом до учнів, що схильні порушувати загальноприйняті правила  і норми.

Одна  з  типових  помилок  полягає  в  ототожненні  ставлення  відстаючого учня до навчання з його розумовими здібностями. Адже діти, що ростуть у неблагополучній сім’ї, або діти, яких неправильно виховують, зазвичай не в змозі добре вчитися без сторонньої допомоги. У одних дітей це виявляється вже в початкових класах, у більшості інших — у підлітковому віці.

У процесі виховання та навчання такі діти потребують чуйності, уваги та індивідуального підходу. Якщо цього немає,  у них формується негативне ставлення до навчальної діяльності. Великої шкоди  завдають  зневажливе ставлення,  переконаність  деяких  учителів  у  розумовій  неповноцінності таких  учнів,  що  деморалізує  дітей,  формує  в  них  невпевненість  у  своїх силах, налаштовує проти вчителів і школи в цілому.

Не  мають  рації  й  ті  педагоги,  які  стверджують,  що  таких  учнів  «не можна нічим зацікавити» або що «їх цікавить тільки погане». Дослідження свідчать, що дуже багато підлітків із відхиленнями в поведінці цікавляться технікою, сучасною музикою, спортом, позитивно ставляться до окремих навчальних предметів.

Для того, щоб позитивні  інтереси втілилися у відповідні вчинки, дітям потрібні допомога й підтримка вчителя.

Ще однією серйозною помилкою є використання в роботі з важкими школярами  заходів  негативного  стимулювання  —  обговорень,  розмов, осуджень і доган, різного роду покарань. Такі заходи впливу не спричиняють бажаного поліпшення у  їхній поведінці. Підлітки ще більше замикаються в собі, ще сильніше опираються будь-яким спробам вчителів впливати на них, їхня поведінка погіршується.

ІІІ ГРУПА

Помилки зумовлені невисоким професійним рівнем окремих вчителів,  їх  психологічною  непідготовленістю  до  роботи  з  дітьми.

Інші вчителі погано володіють навчальним предметом і методикою викладання.  Їхні  уроки нецікаві; на  уроках  відсутній  диференційований підхід до слабких, середніх і сильних учнів; діти перевантажені великою кількістю навчального матеріалу на уроках  і домашніми завданнями. Це формує негативне ставлення до навчання.

Важливу  роль  у  вихованні  відіграє  особистий  приклад  і  авторитет педагога. Справжній авторитет вчителя, високий професіоналізм, вимогливість,  яка  поєднується  з  доброзичливістю  й  справедливістю,  єдність слова й діла, самовіддане ставлення до своєї роботи забезпечують її успіх. Якщо вчитель не має цих якостей, він негативно впливає на учнів, особливо на тих, хто схильний до порушення встановлених норм.

Шкоду вихованню школярів завдають педагогічна нетактовність, нестриманість,  неповага  деяких  вчителів  до  людської  гідності  учнів,  упереджене  ставлення  до  деяких  учнів, небажання  зважати на  вікові,  статеві  та індивідуальні особливості дитячої психіки.

Складні школярі відрізняються підвищеною емоційністю та загостреним самолюбством. Вони болісно реагують на дії педагогів, що принижують  їх або виставляють на посміховисько, доводять  їхню неспроможність або ображають їхню гідність. Це викликає у дітей протест, який виявляється іноді у вигляді брутальних порушень дисципліни та порядку.

Недоліки  сімейного  й  шкільного  виховання  сприяють  виникненню педагогічної  занедбаності,  яка  полягає  у  моральній  деформації  особистості учнів та у виході  їх  із сфери виховного впливу родини та школи. Це виражається  у  негативному  ставленні  до  навчання,  порушеннях  правил поведінки, конфліктах з педагогами та батьками. Якщо засоби педагогічного впливу з боку педагогів  і батьків не дають результату, тоді педагогічна  занедбаність  у  ряді  випадків  переходить  у &nb

 


 

Сделать бесплатный сайт с uCoz  Контактные  телефоны:   8(06277) 2-80-22 – секретарь, директор;   8(06277) 2-80-24 – заместитель директора по учебно-воспитатедбной работе.